Кредитоспроможність — простими словами

Дві людини з однаковою зарплатою можуть отримати на ту саму заявку різні відповіді. Причина в тому, що кредитодавець дивиться не на сам дохід, а на те, чи витримає бюджет саме цей платіж, у цей строк і за цих зобов'язань. Така перевірка не є жестом доброї волі: до укладення договору про споживчий кредит вона обов'язкова і для банку, і для МФО (ст. 10 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII).

Що враховує кредитодавець

Стаття 10 називає строк і суму кредиту, доходи споживача, мету отримання кредиту та те, як людина виконує зобов'язання за кредитними операціями, зокрема перед іншими кредитодавцями. Дані надає сам заявник, а за потреби компанія використовує інформацію, законно отриману з інших джерел.

Єдиного порогу доходу ця стаття не називає: оцінка спирається на внутрішню політику кредитодавця та ризик-орієнтований підхід (ст. 10 ч. 1 Закону № 1734-VIII). Додаткові вимоги до неї має право встановлювати НБУ (ст. 5 ч. 2 п. 10-1 того самого закону). Тому відмова в одній компанії не означає автоматичної відмови в іншій.

Чим відрізняється від скорингу

Ці слова часто плутають. Кредитоспроможність відповідає на запитання «чи зможе ця людина повернути цей кредит», а скоринг є лише одним зі способів отримати відповідь: моделлю, яка перетворює дані заявника на бал. Кредитна історія, своєю чергою, є сировиною для обох: вона показує минулу платіжну поведінку, але нічого не каже про те, чи не зменшився дохід минулого місяця.

Умовний приклад

Дохід 22 000 ₴ на місяць, платежі за двома чинними кредитами 9 000 ₴, тобто до витрат на життя лишається 13 000 ₴. Заявка на 10 000 ₴ на 30 днів під 1% на день означає повернути 13 000 ₴ одним платежем: це всі вільні гроші, і такий кредит виглядає непосильним. Заявка на 5 000 ₴ за тих самих умов означає 6 500 ₴, тобто половину вільної суми. Людина та сама, а оцінка різна, бо вимірюють здатність повернути конкретний кредит. Рішення кожна компанія ухвалює за власною методикою, тому цифри тут лише ілюструють логіку.

Що варто знати заявнику

Кредитодавцю заборонено брати плату за розгляд заявки (ст. 14 ч. 2 Закону № 1734-VIII). Якщо відмова ґрунтується на даних з офіційних джерел, зокрема бюро кредитних історій, людина безоплатно отримує цю інформацію із зазначенням джерел, а за бажанням і письмово (ст. 14 ч. 3). Якщо ж заявник не надає потрібних документів чи відомостей, компанія має право відмовити (ст. 10 ч. 2). Обіцянка видати кредит без документального підтвердження кредитоспроможності в рекламі заборонена (ст. 7 ч. 3), а збільшення суми за чинним договором вимагає нової оцінки (ст. 11 ч. 3).