Ліцензія НБУ (для МФО) — простими словами

До 2020 року небанківські фінансові компанії, включно з МФО, працювали на підставі спрощеної системи реєстрації у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Ця система критикувалася за слабкий контроль: потрапити до реєстру було відносно легко, а реального нагляду за практиками кредитування майже не було. У межах реформи спліт-регулювання фінансового ринку функції нагляду за небанківськими фінансовими установами з 1 липня 2020 року перейшли до Національного банку України, а з 2021 року замість реєстрації запроваджено повноцінне ліцензування.

Наявність ліцензії НБУ означає, що компанія пройшла перевірку фінансового стану, ділової репутації керівників і власників, а також взяла на себе зобов'язання дотримуватися правил НБУ щодо розкриття інформації, обчислення реальної річної процентної ставки та поводження з боржниками. Ліцензовані МФО підлягають регулярним перевіркам НБУ, а клієнт має право подати скаргу на компанію безпосередньо до регулятора, якщо вважає свої права порушеними.

Практична порада: перед тим, як подати заявку на позику 1000–5000 грн у незнайомій компанії, варто перевірити її назву чи код ЄДРПОУ в публічному реєстрі фінансових компаній на офіційному сайті Національного банку України. Якщо компанії немає в реєстрі ліцензованих надавачів коштів у позику, видача нею кредитів є незаконною, а звертатися до такої компанії ризиковано — договір із нею може виявитися юридично незахищеним для клієнта.

Позбавлення ліцензії — це реальний інструмент НБУ: регулятор може анулювати ліцензію компанії за систематичні порушення, і такі рішення також публікуються в реєстрі.