Боргове навантаження — простими словами

Боргове навантаження (англ. debt-to-income, DTI) розраховують як відношення суми щомісячних платежів за всіма кредитами до суми місячного доходу, і виражають у відсотках. Кредитодавці та скорингові системи використовують цей показник, щоб оцінити, чи витримає позичальник ще одне боргове зобов'язання, не потрапивши в ситуацію, коли платежі перевищують реальні можливості бюджету.

Приклад: позичальник отримує 18 000 грн доходу на місяць і вже сплачує 4 500 грн за наявними кредитами. Боргове навантаження становить 4 500 / 18 000 = 25%. Якщо він оформить ще одну позику з платежем 3 000 грн на місяць, навантаження зросте до (4 500 + 3 000) / 18 000 ≈ 42%. Більшість фінансових консультантів вважають навантаження понад 40-50% ризикованим — воно залишає замало коштів на інші витрати та створює високу ймовірність прострочення при найменшому зниженні доходу.

У розрахунок боргового навантаження зазвичай враховують усі регулярні кредитні зобов'язання — мікропозики, кредитні картки, розстрочки, іпотеку, — але не завжди включають комунальні платежі чи оренду житла. Тому фактичне навантаження на сімейний бюджет позичальника іноді вище за формальний показник DTI.

Високе боргове навантаження — одна з причин відмови в новому кредиті або пропозиції меншої суми, ніж бажає позичальник. Знизити навантаження можна, погасивши частину наявних боргів, об'єднавши кілька кредитів через рефінансування в один із нижчим платежем, або збільшивши підтверджений дохід. Регулярний контроль цього показника допомагає позичальнику не накопичувати борги понад реальну спроможність їх обслуговувати.